Мова й пісня

Мова й пісня
Мова й пісня - це душа народу, її духовне багатство, серцевина культури, яка формується з народженням дитини.
Різдв'яно-новорічні обряди тісно пов'язані із світосирийняттям землероба. Розвиваючись разом із суспільством, вони увібрали в себе характерні риси матеріального й духовного життя фаз його історичного розвитку. Урочиста пісня-колядка стала справжнім змістом обряду. Поряд з виконанням вітальних пісень, колядок, щедрівок виконувалися ігри-жарти у супроводі елементів народного карнавалу. Зміст ритуального ходу з Козою - це побажання майбутньому врожаю бути щедрим і багатим.
Цей хвилюючий, глибоко гуманний і високоестетичний звичай у супроводі оптимістичних вітальних пісень, щедрівок, колядок виховує у дітей насамперед любов до людини, доброзичливе ставлення до трудівників, повагу і шану їхньої праці.
Отже, проблеми естетичного розвитку дітей, спираючись на народну спадщину, поглиблює знання учнів, виховує любов до рідної мови. підвищує інтерес до народних традицій, сприяє формуванню естетичного смаку на високуму рівні.         

Розвиток мовлення на уроках позакласного читання

Розвиток мовлення на уроках позакласного читання

Мета уроків позакласного читання - формувати в учнів потребу самостійно, свідомо вибирати і систематично читати книжки, застосовуючи знання, вміння та навички, якими вони оволоділи на уроках читання.
Аналіз на цих уроках і прочитаного тексту, і самої книжки як джерела знань дає невичерпні можливості для розвитку мовлення молодших школярів.
Враховоючи, що для 1 класу дитяча книжка є і цікавою іграшкою, то приблизно третина текстів для занять з позакласного читання мають бути книжками-картинками, книжками-іграшками, книжками-ширмочками. Добираючи тексти для читання вголос, перевагу надають невеликим за обсягом, яскравим, образним за формою і змістом творам малих фольклорних форм (колискові пісні, потішки, веселинки, лічилки, скоромовки), казкам, віршам.
Закономірно, що розвиток мовлення є визначальним на всіх етапах уроку позакласного читання. Адже на них постійно йде робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника школярів. Так, діти засвоюють нові назви предметів, їх якості і діїї, вчаться розпізнавати смислові відтінки слів, ознайомлюються з найуживанішими випадками баготозначності, омонімами, добирають слова, близькі та протилежні за значенням, помічають у текстах художні засоби зображення і використовують їх у власному мовленні, поширюють речення, будують їх за поданими словосполученнями, вживають займенники.
На етапі відтворення прочитаного учні вчаться передавати почуте, пережите чи прочитане. Формую у школярів уміння монологічного і діалогічного мовлення, звертаючи увагу на виразність, емоційність. Діти вчаться послідовно, без пропусків передавати зміст казки, невеличкого художнього оповідання, заучувати невеличкі вірші чи уривки, загадки, скоромовки, співати пісні, розповідати за малюнком чи серією малюнків, доповнювати сюжет (Що було раніше? Що сталося потім? Чим завершилось?), змінювати кінцівку твору, зв'язно, послідовно емоційно розповідати про найпростіші випадки з власного життя за аналогією з прочитаним, прослуханим. інсценізувати казки, віршовані діалоги, відповідати на запитання і самому ставити їх, використовувати різні типи речень, складати розповіді, казки, вірші. загадки, передавати своє ставлення до прослуханого чи прчитаного, оцінювати вчинки героїв.
Отже, розвиток мовлення першокласників на уроках позакласного читання виявляється насамперед у постійній увазі до слова, у прагненні повноцінно донести художнє мовлення, на вміння дітей сприймати образні слова. вислови, а відтак - відчувати естетичну насолоду від зустрічі з книжкою.

        Мова - найбільший скарб, який є у кожного народу. Таким скарбом для нас, українців, є наша рідна українська мова. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре відомо: чим багатший словниковий запас людини, чим кращий її мовленнєвий розвиток, тим легший висловлювати власні думки і розуміти інших людей. Однак мовленнєвий розвиток - це не тільки багатий лексикон, а й правильна звуковимова, граматична правильність мовлення. Адже, маючи неабиякий мовленнєвий запас, людина мусить навчитися правильно вимовляти голосні і приголосні звуки рідної мови, будувати словосполучення і речення відповідно до норм, за законами мови.Тому так важливо, щоб уже з перших днів життя батьки оточували дитину любов’ю і піклуванням, звертались до неї літературною мовою і вчили її говорити правильно, прищеплювали любов до рідного слова, власним мовленням засвідчуючи його велич і красу. А коли дитина переступає поріг школи, то навчати її літературної мови повинні вчителі початкових класів. І проводити цю роботу - роботу над розвитком та удосконаленням учнівського мовлення - потрібно на кожному уроці, а не тільки на уроках читання й рідної мови, як це здебільшого спостерігається в початковій школі.Як зазначає К.Д. Ушинський, „мова - найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Воно не тільки виявляє собою життєвість народу, а є цим життям. Коли зникає народна мова, - народу нема більше! ”.Мова формує людську духовність, відчуття краси слова й образу. Рідне слово є знаряддям для дітей. „Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, - писав В.О. Сухомлинський, - хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини...".               
           Сьогодні дедалі більше утверджується в діяльності початкових класів ідея практичної спрямованості курсу української мови. А це вимагає активної мовленнєвої діяльності молодших школярів у навчальному процесі, оскільки виховання соціальне активної, духовно багатої особистості неможливо здійснювати без опанування нею рідною мовою й мовленням в усіх її функціях - пізнавальної, комунікативної, стимулюючої, регулятивної.Як зазначено у Державному стандарті початкової освіти, „мета і завдання цього навчального предмета (української мови) у початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці".Як бачимо, молодші школярі за чотири роки навчання у початковій школі повинні оволодіти усним і писемним мовленням на такому рівні, який дозволяв би їм вільно і легко спілкуватися з однолітками та зі старшими на будь-яку тему, доступну для їхнього віку і розуміння.       
           У структурі Державного стандарту виділяються чотири змістові лінії -комунікативна, лінгвістична, діяльнісна та лінгвоукраїнознавча. Недарма на першому плані - комунікативна лінія, адже результатом навчання відповідно до цієї лінії є: „уміти звернутися один до одного і до старших, брати участь у розмові (ставити запитання, давати аргументовану відповідь, правильно висловлювати власні думки, складати усні та письмові невеликі за обсягом твори (7-8 речень) з дотриманням граматичних, орфоепічних, правописних і мовленнєвих умінь з орієнтацією на читача”.Кожна із чотирьох змістових ліній, які виділяються у структурі Державного стандарту, так чи інакше орієнтує на мовленнєвий розвиток молодшого школяра, що зумовлено метою і завданнями української мови в початковій школі. Однак найповнішою мірою на цей розвиток орієнтує все-таки комунікативна лінія.       
           Відповідно до Державного стандарту початкової освіти розроблено нові Програми для середньої загальноосвітньої школи (1-2, 3-4 класи), а також створено нові підручники „Рідна мова” для учнів 2-4-х класів. У Пояснювальній записці до розділу „Українська мова” зазначено, що „курс української мови - важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета - забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати... ” .Мовленнєвий розвиток учня дуже важлива умова його успішного навчання. Чим більше дитина читає, переказує, слухає, тим краще розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше їй засвоювати знання з усіх навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових класах. Забезпечити мовленнєвий розвиток молодших школярів - це означає навчити їх грамотно висловлюватись в усній і писемній формах мовлення, дотримуючись фонетичних, орфоепічних, граматичних (морфологічних і синтаксичних), орфографічних, стилістичних норм української літературної мови. Щоб розвинути та удосконалити мовлення школярів потрібна щоденна робота над оволодінням основними мовними нормами. Тут на першому місці, безперечно, збагачення словникового запасу. Засвоюючи нові слова, учні вчаться правильно їх вимовляти, наголошувати, пояснювати значення. Удосконалюючи звуковимову, яка є складовою частиною мовленнєвого розвитку, мовної культури. Працюючи над удосконаленням граматичного ладу мовлення молодших школярів, треба навчати їх правильно будувати словосполучення, які, як відомо, служать будівельним матеріалом для речень.   
            Отже, пізнавати, вивчати рідну мову уже в молодшому шкільному віці треба на різних її рівнях - фонетичному, лексичному, граматичному. Бо саме таке пізнання мови є, на думку М. Вашуленка, „джерелом різнобічних знань, засобом розвитку мислення, мовлення, духовного збагачення людини”.   
              М. Вашуленко подає визначення мовленнєвої особистості: „Мовленнєва особистість - це людина, яку розглядаємо з точки зору її готовності виконувати мовленнєві дії; це той, хто привласнює мову, для кого мова є мовленням. Мовленнєва особистість характеризується не лише тим, що вона знає про мову, а й тим, як вона може її використовувати".   
              Отже, для мовленнєвого розвитку молодшого школяра важливим є не тільки добре знання правил, але й уміння застосовувати ці правила у повсякденній практичній мовленнєвій діяльності.Недарма мові приділяється така велика увага, адже мова і мовлення є продуктом культури і невід’ємною її складовою частиною. Мова сформувала людину як особистість. Саме мова відіграє надзвичайно важливу роль у становленні і розвитку кожної особистості, тому в системі шкільного навчання і виховання вона посідає особливе місце. Мовленнєвий розвиток, якого досягнули діти у початкових класах, забезпечує основу подальшого навчання і виховання молоді, зумовлює професійну діяльність дорослої людини.   
             Важливими аспектами навчання рідної мови є лінгвістичний і педагогічний. Перебуваючи у тісному взаємозв’язку, ці аспекти (а також деякі інші) сприяють формуванню мовної особистості. „Лінгвістичний підхід передбачає всебічне вивчення мови як системи: звучання і значення слів, словосполучень, речень і цілісного тексту... Педагогічний підхід передбачає зразкове володіння рідною мовою, розкриває якості літературної мови... Новим у трактуванні цього аспекту є виховання мовної особистості, яка репродукує рідне мовлення, виявляючи знання мови, мовне чуття й уміння користуватися словом”.   
             У Концепції загальної середньої освіти зазначається, що „освітніми результатами початкової школи є повноцінні мовленнєві, читацькі... уміння і навички... ”.Як бачимо, на першому місці серед інших умінь і навичок, яких повинні набути молодші школярі за час навчання у початковій школі, є комунікативні (мовленнєві) уміння і навички. Це ще раз свідчить про те, що комунікативний розвиток був і залишається важливою умовою успішного навчання учнів початкових класів.У зв’язку з цим постає проблема мовної освіти та комунікативного розвитку учнів, починаючи з молодшого шкільного віку. За пропонованим проектом „Державного освітнього стандарту з української мови основу вивчення змісту навчального предмета становить комунікативно-діяльнісний підхід, де особливого значення набувають саме мовленнєві вміння”.Головною метою вивчення української мови в початкових класах виступає „насамперед формування в учнів уміння будувати висловлювання в межах доступних для них тем і типів - розповідей, описів, міркувань".Аналіз літератури з окресленого питання засвідчив, що обрана для дослідження тема є складовою частиною загальної проблеми „Взаємопов’язане вивчення теоретичних відомостей з мови і формування практичних мовленнєвих умінь у молодших школярів". Розв’язання її сприяє утвердженню діяльнісного підходу до навчання української мови у початкових класах.Акцент зроблено на відображення комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення мовних явищ на уроках рідної мови у початкових класах.Суттю комунікативної спрямованості навчання рідної мови є формування в учнів умінь розв’язувати мовленнєві завдання з метою оволодіння спілкуванням.Це сприяє вихованню мовної особистості, якою має стати кожен учень, починаючи від першого класу. 
             

Отже, розпочинати цю роботу слід з початкових класів, де закладаються основи комунікативного виховання особистості.

          Всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

Провідним принципом вивчення початкового курсу української мови є всебічний мовленнєвий розвиток учнів, підвищення культури їхнього мовлення і спілкування. Сформувати повноцінно ці уміння молодших школярів неможливо без постійної уваги до вдосконалення їхнього словника, кількісного і якісного збагачення лексичного запасу. Винятково продуктивною для цього є робота з синонімами. Використовування їх у мовленні допомагає точніше передати думку, уникати повторів, сприяє увиразненню висловлювань. Тому доцільно, починаючи з початкових класів, навчати школярів розуміти значення синонімів, розрізняти їх семантичні відтінки, доречно вживати у мовленні.
Щоб навчити учнів знаходити близькі за значенням слова спочатку серед певної групи слів, потім у реченні і тексті, пропоную вправи такого змісту:
Впр.1. Виписати із ряду слова, близькі за значенням.
Дорога, шлях, поле, траса, шосе, долина.
Впр.2. Вибрати і згрупувати слова, близькі за значенням.
Думати, кричати, спати. гадати, волати, міркувати, горлати, репетувати. роздумувати, бажати.
Впр.3. Знайди і підкресли синоніми в тексті.
Сплять Метелики в травичці,
Ще куняє Рибка в річці,
Ще дрімає навіть Бджілка
Біля теплого причілка.
У роботі над синонімами необхідно звертати увагу одночасно як на встановлення семантичної схожості, так і на виявлення відтінкових відмінностей у їх значенні.Адже в кожному ряду синонімів є і спільні, й окремі, особливі ознаки. Спільне - це те, що пов'язує дані синоніми, робить їх начебто представниками одного широкого поняття, а окреме те, що дає змогу кожному синоніму певного ряду підкреслити якийсь особливий бік поняття.
Щоб учні якомога точніше усвідомили значення синонімів, вони мають збагнути різні елементи їх змісту, емоційне забарвлення. З цією метою можна використати такі вправи:
Впр.1. Розташувати синоніми за зростанням розмірів.
а) Дрібний, маленький, мікроскопічний.
б) Гігантський, великий, велетенський.
Впр.2. Записати синоніми в порядку зростання швидкості руху.
а) Нестись, бігти. летіти, мчатися.
б) Іти, повзти, плентатись.
Впр.3. Пояснити значення слів.
Говорити, гомоніти, патякати, шепотіти.
Наступним етапом у роботі з синонімами є формування в учнів уміння самостійно добирати синоніми до певних слів (утворювати синонімічні ряди). Тут важливо запобігти змішуванню учнями синонімів зі спорідненими словами, оскільки споріднені слова мають однакову за значенням спільну частину. Особливу увагу слід приділити тому, що слова, які входять до певного синонімічного ряду, завжди належать до однієї й тієї ж частини мови.
З цією метою доцільно використовувати такі вправи.
Впр.1. Знайти зайві слова в кожному ряду синонімів.
Діти, малята, дитинство, дітвора, дитячий.
Сум, сумувати, смуток, сумний, журба, туга.
Пекучий, гарячий, спека, жаркий.
Впр.2. Вибрати слова-синоніми.
Крик, кричати, гам, галас, крикун, гвалт, лемент, крикливий.
Впр.3. До поданих слів випишіть у одну колонку антоніми, а в другу - синоніми.
іти
тиша
веселий
сміятися
мокрий
Стояти, сумний, крокувати, реготати, спокій, плакати, шум, радісний, сухий, вологий.
Кінцевою метою роботи з синонімами в початкових класах є вміле використання їх молодшими школярами в усному та писемному мовленні. Тому значної уваги заслуговує робота над усвідомленням учнями функціональної ролі синонімів у мовленні і виробленням умінь самостійно їх уживати з метою увиразнення висловлювань.
Найпростіше дітям зрозуміти функцію заміщення, завдяки якій зміна слова його синонімом дає можливість уникнути зайвих повторів - одного з найпомітніших недоліків мовлення молодших школярів. Тому в процесі підготовки до написання переказу чи твору колективно добираємо ряди синонімів до найчастіше вживаних слів у майбутньому тексті. Скажімо, якщо в творі йтиметься про допомогу дітей пташкам узимку, то в підготовчій роботі доцільно буде дібрати такі синонімічні ряди: діти, школярі, учні, хлопчики й дівчатка; птахи, пернаті друзі; з'явилися, прибули; дивилися, спостерігали, помітили; раділи, тішилися.
Отже, збагачення словника учнів синонімами допоможе їм виділяти, оперувати і позначати тонкі істотні ознаки об'єкта, що сприятиме його поглибленому аналізу. А це в свою чергу створює основу для здійснення і складнішого синтезу, завдяки чому точніше і виразніше передається думка, учнівське мовлення набуває нових виражальних засобів.

Конспект уроку з трудового навчанння

                                 Трудове навчання           

Тема: Робота з пластиліном. Послідовність виготовлення виробів                    об’ємної форми з пластиліну.

           Практична робота: виготовлення з пластиліну об’ємних фігур                тварин (бременські музики)

Мета: Вчити учнів послідовно виготовляти з пластиліну вироби                        об’ємної форми фігур тварин;

            розвивати увагу, мислення, пам’ять, творчу уяву, мовлення;

            виховувати любов до тварин, почуття дружби, взаємодопомогу.

                                                           

                                                               Хід уроку

 І Організація класу

                       Всі почули ви дзвінок –

                       Він покликав на урок.

                       Кожен з нас вже постарався

                        До уроку готувався.

                        Ліпимо – гарненько.

                        Друзям – помагаємо

                        Тож – урок починаємо.

ІІ Актуалізація опорних знань

1.      Розчітування (розвиваємо мову, пам’ять)

                              Скоромовка

                   Зайчик, зайчика питає :

                         -Чом той зайчик так стрибає?

                          -Я підстрибую, стрибаю

                          Бо стрибучі ніжки маю.

2.      Загадки (розвиваємо мислення, увагу)

             Не цар, а в короні,

             Не вершник, а зі шпорами,

             Не будильник, а всіх будить. ( Півень)

      

               Не говорить, не співає,

                А хто до хазяїна йде,

                Вона знати дає.       (Собака)

            

            Сірий, та не вовк,

            Довговухий, так не заєць,

            З копитами, та не кінь.   ( Осел)

             Коло бабусі сидить у кожусі,

             Проти печі гріється,

             Без водички миється.    (Кіт)

-Зайчик, собака, осел, кіт, півень---хто це? Що в них спільного? Чим вони відрізняються?

    (назвати істотні ознаки свійських і диких тварин,  звірів і птахів)

-В яких казках зустрічаються ці тваринки?

 Які бувають казки? (Про тварин, побутові і чарівні).

 А в якій казці зустрічаються четверо наших героїв – осел, кіт, собака і півень?

 Так, в казці «Бременські музики».

 Хто є автором цієї казки?

ІІІ Оголошення теми уроку

    1.Розповідь вчителя

 -Про тварин складено багато віршів, пісень, казок, а ще….

Шматок пластиліну на парті дрімає,

І чим він стане, ніхто не знає,

Чи пташкою у гіллі на калині.

Ви придивіться добре всі, будь ласка, -

Наступить диво, оживе прекрасна казка.

-Люди якої професії роблять зі шматка пластиліну чи глини казка

    2.Словникова робота (діти підготували значення слів )

Скульптура – вид образотворчого мистецтва, що надає матеріальним предметам об’ємно-просторового зображення.

Анімалістичний жанр – жанровий різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин.

Анімаліст – митець, який зображує тварин.

(На дошці розміщені зразки скульптур тварин)

    

-Кожен з вас сьогодні стане скульптором і власними руками оживе шматок пластиліну. А цей шма-ток пластиліну стане чарівним, адже він буде зігрітий теплотою ваших рук.

Тему уроку ви дізнаєтесь, коли розкодуєте її « Виготовленнязпластилінуоб’ємнихфігуртварин»

3.Бесіда

-Ми знаємо, що півень, собака, кіт і осел насправді не є товаришами... Що ж у казці їх здружило?

На уроці « Я у світі» ми говорили про «Я» зовнішнє і внутрішнє.

Зовнішнє – 4 кінцівки, хвіст, очі, вуха, ніс…. Внутрішнє – слабкість, втома, старість (їх об’єднало)

4.Зразок , виготовлений руками вчителя

   (повторення будови тіла тварин)

5.Техніка безпеки на уроці (правила користування  пластиліном)

6.Практична робота учнів

 -Марійка і Вікуся ліплять ослика разом, тому, що вони працюють повільно. Котика ліпить Анна, пе-сика – Дмитрик. А кого ж буде ліпити Маргаритка? Послухайте віршик.

                     Вранці тато з магазину

                     Приніс дітям пластиліну…

                     Пластилін пом’яв Павлусь,

                     До сестрички посміхнувсь, -

                     І в руках у нього виник,

                     Мов живий, червоний півник.

-Отже, Маргаритка – ліпить півника.

(Діти виконують свої роботи під музику М.Калачевський «Українська симфонія» ІІ частина)

-До казки Братів Грімм, створено музичну фантазію.

       ( Перегляд уривка музичного мультика «Бременські музики»)

  

7.Фізкультхвилинка

                  Раз – піднялись, підтягнулись,

                  Два – зігнулись, розігнулись,

                  Три – в долоні поплескали,

                  На чотири – руки ширше,

                  П’ять – руками помахать,

                  Шість – дозволено сідать.

                  

  7.Хвилинка – цікавинка.

-Що ви знаєте цікавого з життя тварин?

                    -Коти не люблять солодкого. Кішки ямку риють правою лапкою, а коти – лівою. Кішки ви-

                     робляють близько 100 різних звуків, собаки лише 10.

                    -Віслюки живуть 30-40 років. При правильно складеному графіку, віслюки можуть пра-цю-

                     вати 7-8 годин. Батьківщина їх Африка.

                    -Почуття нюху у собаки більш, ніж в 100 разів сильніше, ніж у людини. Собаки потіють язи-

                      ком. Щоб рухалось вухо, задіяно 18 видів м’язів. Басенджи – одна з пород собак, що не

                     гавкають. 

8.Бесіда.

-Героїв якої казки ми ліпили?

-Що об’єднало в цій казці тварин?

-Чому вчить нас ця казка?

-Отже, у вас попереду ціле життя. І треба прожити його так, щоб нікому не завдати шкоди,

  Болю і страждань, щоб ваші рідні пишалися вами.

І Підсумок уроку.

                                         Один раз життя нам дається –

                                          Дарунок прекрасний з небес.

                                          Як сонечко гарно сміється!

                                          А скільки на світі чудес!

                                          І скільки безмежного дива

                                          Що жив би на ній і жив.

Батьківські збори 1

збори1

Батьківські збори