Мова й пісня

Мова й пісня
Мова й пісня - це душа народу, її духовне багатство, серцевина культури, яка формується з народженням дитини.
Різдв'яно-новорічні обряди тісно пов'язані із світосирийняттям землероба. Розвиваючись разом із суспільством, вони увібрали в себе характерні риси матеріального й духовного життя фаз його історичного розвитку. Урочиста пісня-колядка стала справжнім змістом обряду. Поряд з виконанням вітальних пісень, колядок, щедрівок виконувалися ігри-жарти у супроводі елементів народного карнавалу. Зміст ритуального ходу з Козою - це побажання майбутньому врожаю бути щедрим і багатим.
Цей хвилюючий, глибоко гуманний і високоестетичний звичай у супроводі оптимістичних вітальних пісень, щедрівок, колядок виховує у дітей насамперед любов до людини, доброзичливе ставлення до трудівників, повагу і шану їхньої праці.
Отже, проблеми естетичного розвитку дітей, спираючись на народну спадщину, поглиблює знання учнів, виховує любов до рідної мови. підвищує інтерес до народних традицій, сприяє формуванню естетичного смаку на високуму рівні.         

Розвиток мовлення на уроках позакласного читання

Розвиток мовлення на уроках позакласного читання

Мета уроків позакласного читання - формувати в учнів потребу самостійно, свідомо вибирати і систематично читати книжки, застосовуючи знання, вміння та навички, якими вони оволоділи на уроках читання.
Аналіз на цих уроках і прочитаного тексту, і самої книжки як джерела знань дає невичерпні можливості для розвитку мовлення молодших школярів.
Враховоючи, що для 1 класу дитяча книжка є і цікавою іграшкою, то приблизно третина текстів для занять з позакласного читання мають бути книжками-картинками, книжками-іграшками, книжками-ширмочками. Добираючи тексти для читання вголос, перевагу надають невеликим за обсягом, яскравим, образним за формою і змістом творам малих фольклорних форм (колискові пісні, потішки, веселинки, лічилки, скоромовки), казкам, віршам.
Закономірно, що розвиток мовлення є визначальним на всіх етапах уроку позакласного читання. Адже на них постійно йде робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника школярів. Так, діти засвоюють нові назви предметів, їх якості і діїї, вчаться розпізнавати смислові відтінки слів, ознайомлюються з найуживанішими випадками баготозначності, омонімами, добирають слова, близькі та протилежні за значенням, помічають у текстах художні засоби зображення і використовують їх у власному мовленні, поширюють речення, будують їх за поданими словосполученнями, вживають займенники.
На етапі відтворення прочитаного учні вчаться передавати почуте, пережите чи прочитане. Формую у школярів уміння монологічного і діалогічного мовлення, звертаючи увагу на виразність, емоційність. Діти вчаться послідовно, без пропусків передавати зміст казки, невеличкого художнього оповідання, заучувати невеличкі вірші чи уривки, загадки, скоромовки, співати пісні, розповідати за малюнком чи серією малюнків, доповнювати сюжет (Що було раніше? Що сталося потім? Чим завершилось?), змінювати кінцівку твору, зв'язно, послідовно емоційно розповідати про найпростіші випадки з власного життя за аналогією з прочитаним, прослуханим. інсценізувати казки, віршовані діалоги, відповідати на запитання і самому ставити їх, використовувати різні типи речень, складати розповіді, казки, вірші. загадки, передавати своє ставлення до прослуханого чи прчитаного, оцінювати вчинки героїв.
Отже, розвиток мовлення першокласників на уроках позакласного читання виявляється насамперед у постійній увазі до слова, у прагненні повноцінно донести художнє мовлення, на вміння дітей сприймати образні слова. вислови, а відтак - відчувати естетичну насолоду від зустрічі з книжкою.