Я щоранку заходжу в клас.
На дитячих обличчях — усміх.
Що я варта, діти, без вас?
Ви — натхнення моє, мій успіх.
За плечима сивіють роки,
Але й досвід прийшов з літами,
Що я варта без вас, малюки?
Я в безмежнім боргу перед вами.
Щоб любові вогонь не згас,
Щоб віддать дітям серце і душу,
Я щоранку заходжу в клас.
Я — учитель, я вчити мушу.
Рузинська Т. Г.
Пройшов ще один день для моїх дорогих учнів. Що вони понесли із собою зі школи у свої домівки? Щоденники із "дванадцятками", "одинадцятками"? А, може, гарний настрій, а, може, щось запало в їхні душі, щось пробудило їхні думки?..
— Наше вивчення теми "Мова і мовлення" закінчилося, — звертаюсь я до моїх учнів на занятті української мови. — Ви чудово виконали тестові завдання, написали твори. Ми вже можемо переходити до вивчення нової теми. Але я хочу затримати вас, зачекайте. Щось запало в душу з цієї теми? Які думки, які знання тепер залишились із вами назавжди?
Діти здивовано переглянулись. Тиша в класі. Нарешті, підводиться рука, друга, третя...
- Я відчула бажання краще вивчати українську мову, — каже Вікуся.
- Я вже зрозумів різницю між поняттями "мова" і "мовлення", — відповідає Андрійко.
- Я зрозуміла, що із слів твориться мова. Тому треба бути уважною із словами, які ми вимовляємо, бо які наші слова, така наша мова, — зауважує Маргаритка.
Як вчитель я вже давно зрозуміла, що важливо щодня бачити перед собою мету: завжди розуміти, знати, для чого той чи інший навчальний матеріал потрібен моїм учням.
Мої учні — маленькі особистості, їх навчання ніколи не закінчиться. Школа — це лише одна із сходинок того навчання, яке називається життя. Зараз доля довірила мені навчати цих маленьких українців, доглядати їх, охороняти від небезпеки, зміцнювати їхнє природне прагнення до прекрасного, величного... Хіба можу я, людина, якій вони довіряють, байдуже подати знання, виставити бали і сказати: "Моя справа зроблена — в щоденниках, в журналі бали стоять, я провела всі заняття, діти гарно написали перевірні роботи. Цього достатньо"? Ні!
Перед вивченням кожної навчальної теми ставлю перед собою і учнями три головні мети: визначаю, що учні повинні знати, вміти і цінувати. Про знання і вміння можна дізнатися з навчальної програми. А от що б я хотіла допомогти цінувати моїм учням — це вже справа моєї, вчительської творчості (важливо враховувати особливості класу, проблеми учнів, їх інтереси, зацікавленість).
Суть проблеми, над якою я працюю, полягає в ефективному розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів. Нові знання на уроках української мови завжди формуються на попередньо вироблених опорних уміннях, таких, як уміння співвідносити звуки і букви, аналізувати слова за будовою і зв'язками, добирати слова і речення залежно від мети висловлювання.
Плідними виявились у роботі такі прийоми, як ігрова постановка завдань, лінгвістична казка. Ці прийоми відповідають закономірностям розумового розвитку молодших школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь, забезпечуючи успішне долання шляху від явиш до сутності.
Великий розвивальний ефект мають усі використані форми, методи і прийоми.
Особливо слід відзначити систему таких вправ:
побудова речення за допомогою графічних форм, вільний і творчий диктант, переказ з попереднім аналізом структури та мови вихідного тексту;
відновлення, поширення, редагування, переконструювання тексту з опорою на малюнок чи кадри діафільму;
побудова самостійних висловлювань різних видів у їхньому взаємозв'язку із використанням текстово-ілюстративної та текстово-ігрової опори.
Результативність такого методичного підходу полягає в тому, що діти свідомо оволодівають поняттями і законами рідної мови і вміють застосовувати здобуті знання для вираження власної думки.
Необхідною умовою формування соціально активної особистості є оволодіння мовою як засобом спілкування. Над проблемою навчання мови і мовлення я працюю давно. Розробляючи це питання, я спиралась на статті та методичні розробки М.С.Вашуленка, Л.О.Варзацької, О.Г.Лобчук, О.Н.Хорошковської, І.П.Ґудзик, вчителів-новаторів та вчителів-практиків.
Однією з умов, що забезпечує ефективність навчальної мови і мовлення на основі організованої мовленнєвої діяльності учнів, є попередження, підготовка учнів до сприймання найважчих тем програми. Так, підготовку до вивчення частин мови починаю в букварний період. Розширюю знання дітей про лексичне значення слова (без уживання термінів). Вчу розрізняти слово і предмет, предмет і дію предмета, предмет і ознаку предмета, відпрацьовую постановку питань: хто ? , що?, який?, що робить? тощо. Веду роботу над поняттями число іменників, прикметників, дієслів; один предмет — багато предметів; ознака одного предмета — ознака багатьох предметів; дія одного предмета — дія багатьох предметів. Добираю родові поняття до видових і навпаки.
У народі кажуть — що посієш, те й пожинатимеш. Будемо сіяти формальне ставлення до учнів, збиратимемо байдужість й спустошеність душ і думок. Сіятимемо любов і повагу, збиратимемо вдячність і зацікавленість.
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти.
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П.Сингаївський
Я створюю особистість і доки
житиму, шукатиму ті методи
й засоби навчання, за допомогою
яких мої учні зможуть змінювати
цей світ лише на добро людям,
бо я обрала професію вчителя,
а професію, як любов, обирають
на все життя.
МОЛОДЕЦЬ, так тримати!!!! Я рада, що у вас є свій блог. УСПІХІВ!!!
ВідповістиВидалити