Моя Україна - єдина країна
Усний журнал
Мета. Узагальнити і
систематизувати знання учнів про Україну, народні символи, знання Конституції, виховувати
любов до природи рідного краю, почуття патріотизму.
Обладнання: журнал із
зображенням Герба, Прапора, запис Гімну, вишиті рушники, кетяги калини,
виставка книжок про Україну, виставка малюнків.
1-й учень:
Україно
моя, Україно!
Доля
в тебе була непроста,
Та
для мене ти у світі єдина,
Матір
рідна, пречиста й свята!
2-й учень:
Хоч
життя — не стежина у полі,
І
буває нелегко в путі.
Ми
з тобою пов’язані долі,
До
кінця будем разом в житті.
Вчитель:
Кожна людина завжди з великою любов’ю і
душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Це
родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть тато, мама,
бабуся, дідусь, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з
нас, вийде наша велика держава Україна.
«Україна — це тихії води і яснії зорі,
зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки... Україна
— це розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані зорі...» (С. Васильченко).
Україна — це наша земля, наша країна з
багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими співучими
людьми.
Пісня «А я живу на рідній Україні»
3-й
учень:
Земле
моя, співуча Україно,
У
вишиванці білій, у вінку.
Не
раз прожила лиху годину
4-й
учень:
І не шукала доленьку легку.
Люблю
твої я ночі і світанки,
Вечірнюю
і вранішню зорю.
Життя моє з тобою до останку —
Тобі
я знову й знову говорю.
5-й
учень:
Люблю
тебе, як матінку дитина.
Ділю з тобою радість і біду.
Тобі
вклоняюсь, ненько Україно,
Своє життя до ніг тобі кладу.
6-й
учень:
На білім світі ти одна-єдина,
Святую землю я свою люблю,
Пишаюсь я, що родом з України,
Й щоденно Бога за тебе молю.
7-й
учень:
Україно,
земле рідна.
Земле
сонячна й хлібна,
Ти
навік у нас одна.
8-й
учень:
Ти,
як мати найрідніша,
Ти
з дитинства наймиліша.
Та
взимку найтепліша — наша отча сторона.
9-й
учень:
Україно,
соборна державо,
Сонценосна
колиска моя,
Ще
не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована
в чесних боях!
10-й
учень:
'Живи
та міцній, Українська державо!
Вмирали у битвах мільйони борців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво,
Й над Києвом стольним віки майорів.
Пісня
« А ми дівчата з України»
11-й
учень:
Край, де народились,
Ростемо й живемо.
Батьківщиною
ніжно
Із
любов’ю звемо.
12-й
учень:
Рідний
дім,
Україно
наша,
Різні
в світі землі є,
Але
ти — найкраща.
13-й
учень:
І
ліси, і долини,
Ріки,
гори, поля —
Ти
кохана Вітчизна,
Предків
славна земля.
14-й
учень:
Щоб
могли українці
Жити
в щасті й добрі,
Бережімо
Україну,
Захистимо
її.
Сторінка
перша. Державні символи України
Вчитель:
Як
і кожна держава світу, Україна має свої герб, прапор, гімн.
(Звучить Гімн України.)
15-й
учень:
Гімн
— це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, які виражають
найсердечніші думки і прагнення народу.
Всі
найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого
прекрасного Гімну.
Гімн
Слова
палкі, мелодія врочиста,
Державний
Гімн ми знаємо усі.
Для
кожного села, містечка, міста —
Це
клич один з мільйонів голосів.
Це
наша клятва, заповідь священна,
Хай
чують всі — і друзі, й вороги,
Що
Україна вічна, незнищенна.
Від
неї ясне світло навкруги
16-й
учень:
Український прапор... Синь українського неба,
золото неозорих пшеничних ланів переніс
наш народ на свій прапор. Кольори ці ще значення: «мир» і «багатство». Наш
народ мирний і роботящий. Працею в поті чола здобував він славу на рідній
землі.
Прапор
Прапор
— це державний символ.
Він
є в кожної держави.
Це
для всіх — ознака сили.
Це
для всіх — ознака слави.
Синьо-жовтий
прапор маєм.
Синє
— небо, жовте — жито.
Прапор
свій оберігаєм,
Він
— святиня, знають діти.
Прапор
свій здіймаєм гордо,
Ми
з ним дужі і єдині.
17-й
учень:
Герб
у нас — Тризуб. Це старовинний знак. Його дуже давно запровадив в Україні князь
Володимир Мономах. Княжий тризуб зображає старовинну зброю.
Герб
Наш
герб — тризуб, це воля, сила,
Наш
герб — тризуб! Недоля нас косила.
Та
ми зросли, ми є, ми завжди будем,
Добро
і пісню несемо ми людям.
Сторінка
друга. Обереги УКраїни
Вчитель :
Мамина
пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина
біля вікна, барвінок — все це наші народні символи. Рідна хата... Оспівана в
піснях, сповита легендами, переказами, вона завжди буде символом добра і надії,
віри в добро Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з рідного порога, і
отчого дому.
Пісня
«Село, моє село»
Пісня
«А сорочка мамина».
Вчитель:
Гордістю
кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів, у радості
та горі рушник був оберегом хати. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на
образах. Без рушника не обходилась жодна подія у людському житті. По всій
Україні був поширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди
дівчини на одруження. А коли син вирушав у далеку дорогу, мама дарувала йому
рушник як оберіг від лиха.
Пісня
« Рушничок».
Вчитель:
Калина
— це символ рідної землі, батьківської хати. Калинонька — це образ мами,
батька, цілого роду нашого прекрасного краю. Про калину складено багато віршів,
пісень, легенд.
Пісня
« Батько і мати»
Сторінка
третя. Мова наша калинова
Вчитель:
18-й
учень:
Добута
з надр далеких поколінь,
Ти
скарб наш вічний, українська мово. Тобі кували в кузнях ковалі —
І
гартувалось сталлю кожне слово.
19-й
учень:
Для
мене рідна ти з дитячих літ,
Коли
співала мама колискову.
І
гріх забуть Шевченків «Заповіт»,
Святе безсмертне Кобзареве слово.
20-й
учень:
Ти
постаєш в святій обнові,
Як
пісня линеш, рідне слово,
Ти
наше диво калинове,
Кохана
материнська мово.
Вчитель:
«Рідна
мова дорога людині, мов саме життя», — стверджує народна мудрість. Без мови не
може існувати народ та його культура Найбільше і найдорожче багатство кожного
народу — це його мова, бо це схованка людського духу, його багата скарбниця, в
яку народ складає і своє давнє і теперішнє, і майбутнє.
Із сивої давнини бере початок наша мова.
Пройшла вона тернистий шлях. Але вижила і сьогодні розвивається. Стаття 10
Конституції України проголошує: «Українська мова є державною мовою». Наша мова
співуча, мелодійна.
21-й учень:
Буду
я навчатись мови золотої
У
трави-веснянки, у гори крутої,
В
потічка веселого, що постане річкою,
В
пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
22-й
учень:
Буду
я навчатися мови-блискавиці
В
клекоті гарячім кованої криці,
В
корневищі пружному ниви колискової,
В
леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському
щастю дбанок свій придбати,
Щоб раділа з
мене — Україна-мати!
23-й
учень:
Батько
мені скаже: «З книжкою дружи, Рідну мову, синку, завжди бережи.
Мову
ту, що люди рідною зовуть,
Ти
ніде й ніколи, синку, не забудь.
Рідне
слово, пісню завжди серцем чуй.
Як
Вітчизну й матір, їх люби й шануй».
24-й
учень:
Мова
кожного народу неповторна і своя.
В
ній гримлять громи в негоду,
В
тиші тьохкіт солов’я.
На
своїй природній мові і потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
25-й учень:
Солов’їну,
барвінкову, колосисту — навіки.
Українську
рідну мову
В
дар дали мені батьки.
Берегти
її, плекати буду повсякчас, —
Бо
єдина ж, — так, як мати, — мова кожного із нас.
Пісня
«Я – маленька Українка»
Звучить гумореска . Глазового «Кухлик».
Дід
приїхав із села, ходить по столиці,
Має
гроші — не мина модної крамниці.
Попросив
він: — Покажіть кухлик, той, що з краю.
Продавщиця:
— Што? Чево? Я не понімаю.
—
Люба, кухлик покажіть, той, що збоку смужка.
—
Да какой же кухлик здесь, єслі ето кружка?
Дід
у руки кухлик взяв і насупив брови:
—
На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця
теж була гостра та бідова.
—
У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І
сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід,
Бо
якраз така біда в моєї корови:
Має,
бідна, язика і не знає мови.
Вчитель:
У державі все повинно бути затверджено,
повинен існувати закон, за яким вона існує. Такий закон називається
Конституцією. Існує він і у нашій державі. Конституція (Основний Закон України)
була прийнята 28 червня 1996 року.
Ми всі, дорослі та малі, — громадяни
України. А всі громадяни мають рівні права та обов’язки. А які права мають
громадяни України? (Право на працю, освіту, відпочинок, охорону здоров ’я,
свободу слова, житло та інші.)
А які обов’язки мають люди? Вони повинні
наполегливо трудитися, щоб прославляти свою країну. Кожен громадянин
зобов’язаний захищати свою Вітчизну. Діти повинні старанно вчитися, щоб у
майбутньому здобути хорошу професію і працювати на благо України. Діти повинні
любити свою Батьківщину, бути її патріотами.
Обов’язок
кожного — неухильно дотримуватись Конституції України, не порушувати прав,
свобод, честі та гідності інших людей.
26-й учень:
Люблю
тебе, Вітчизно, мила Україно,
Бо
щастя жити ти мені дала,
Для
мене ти одна: і рідна, і єдина,
Я
все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
27-й
учень:
Я
твій громадянин, я прошу підростати,
Тягнуся
пагінчиком до сонця і тепла,
Моя
свята і рідна Україно-мати,
Я
все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
28-й учень:
Я
щиро так люблю усе навколо мене,
Усе,
що є й було багато сотень літ...
Люблю
чарівний ліс і житечко зелене,
Увесь
казковий неповторний світ!
29-й
учень:
Усе мені тут рідне: і поля, й джерельце,
Я міцно на своїй землі стою.
Тепло своїх долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
30-й
учень:
Красивий,
щедрий, рідний край
І
мова наша солов’їна,
Люби,
шануй, оберігай
Усе,
що зветься — Україна.
Пісня
«Моя Україна»
Вчитель:
Шановні
вчителі, мами й тата, гості та учні. Вдячні ми всім, хто прийшов до нас на
свято.
Ми
– українці, велика родина.
Мова
і пісня у нас – солов’їна,
Квітне
усюди червона калина,
Рідна
земля для всіх нас – Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар